23 Sept 2023

АДВОКАТ З ЛИМАНУ: НІКОЛИ НЕ ЗАХИЩАТИМУ ЗРАДНИКІВ

У серпні журналісти Zlochyn.dp.ua відвідали засідання Дніпровського апеляційного суду, на якому обвинуваченому в колабораційній діяльності мешканцю Лиману змінили покарання на умовне. Земляк обвинуваченого, захисник Олег Рогов, який пережив чотиримісячну окупацію міста, розповів виданню Zlochyn.dp.ua про особливості справи Герасименка, а також про форми, яких набув колабораціонізм в деокупованому Лимані.

З Олегом Роговим журналісти видання спілкувалися телефоном. Спеціально призначили день і час, щоб адвокат встиг дістатися до місцевої адміністрації - туди добиває мобільний зв'язок. Адже в Лимані з цим досі проблеми. Правозахисник згадує, що в місті, яке з 27 травня до 1 жовтня 2022 року переживало окупацію, не було не лише зв'язку та інтернету, а й газу і світла. Власне, його підзахисний, Дмитро Герасименко, на посаді, яку очолив під час окупації — в.о. голови «Краснолиманського району електричних мереж» (РЕМ) державного унітарного підприємства «міністерства вугілля і енергетики «днр»» -займався саме відновленням високовольтних ліній та підстанцій.
“Він від початку не заперечував провину, а саме те, що співпрацював з окупаційною адміністрацією. Але підтвердження знайшло далеко не все, що йому закидували в обвинуваченні. Сторона захисту наполягала на тому, що Герасименко цілеспрямовано і окремо не підключав місцеву адміністрацію, поліцію “днр”, комендатуру “лнр”. Він займався виключно відновленням лінії електропередач, навіть світло не підтягував до міста, тому-що це не входило в його обов'язки. Звідки мало подаватися світло — залишається загадкою”.
1 травня 2023 року Індустріальний районний суд визнав Дмитра Герасименка винним у колабораційній діяльності, тобто, в провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором (Ч. 4 ст. 111-1 ККУ), та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. Рогов як захисник обвинуваченого попросив скасувати вирок суду на підставі невідповідності висновків, викладених у його тексті, фактичним обставинам кримінального провадження. 
“Справу Герасименка передали до суду у січні 2023 року. Суд першої інстанції не дослухався до наших доводів та не оцінив наші докази. Тоді як апеляційний суд прийняв, на мою думку, законне і обґрунтоване рішення. Герасименку відтермінували покарання, змінили строк на умовний. Зараз Дмитро повернувся до Лиману. Поки-що він весь час перебуває вдома, з родиною. Зараз не працює. Нагадаю, що вироком суду передбачено 10 років без права роботи за спеціальністю у системі, пов'язаній з енергетикою”.
Під час окупації Лиману Олег Рогов продовжував адвокатську діяльність — безкоштовно консультував людей. Він і досі надає послуги тим, хто перебував в окупації, безкоштовно. Те ж саме стосується військовослужбовців. До адвоката Рогова окрім Дмитра Герасименка після деокупації зверталися й інші лиманчани, котрих звинувачують у колабораційній діяльності. 
“На момент окупації, за офіційними зведеннями, в Лимані залишилося 9 з 18 тисяч мешканців, тобто, близько половини. Певна кількість людей йшла працювати, бо треба було якось виживати. Тим більше, пенсії тут почали видавати з червня-липня і то не всім категоріям громадян. Ціни ж були величезними. Щодо гуманітарки, то влада “днр” пару разів видавала харчі - консерви низького сорту, які не їли навіть тварини. Смердюча тушонка з суцільними жилами та кілька — самі лише голови й хвости синюшного кольору. Отже, хтось підмітав та вигрібав вулиці, тому-що дороги були побиті осколками, все навколо забруднено, будівлі зруйновані; хтось долучався до відновлення газового господарства чи електрики, як-от Дмитро Герасименко. Інші йшли в адміністрацію. Але це вже не заради виживання, а щоб вислужитися, зайняти якісь посади в “днр” та керувати людьми. Вони, до речі, встигли втекти в Сватове та Єнакієве. Провадження проти таких осіб намагаються розслідувати заочно. Залишились тут і потім були затримані ті, хто не відчував за собою провини, хто просто виживав. Це звичайні роботяги, так звані “вуличні” (голови вуличних комітетів), що стояли на інтересах народу, добивалися шматка хліба, вугілля, дров старій бабусі чи інвалідам. “Вуличні” та голови мікрорайонів — це виборні посади. Їм інкримінують співпрацю з окупантами. Проте це люди, що працювали на громадських засадах, за “спасибі”. Вони не отримували жодних матеріальних благ ані від української влади, ані від окупаційної. На ентузіазмі намагалися забезпечити людей гуманітаркою і жодного відношення до виконавчої або місцевої влади не мали.

Олег Рогов та його підзахисний Дмитро Герасименко після засідання у Дніпровському апеляційному суді

Для основної маси лиманчан в окупації найважливішим було питання виживання, за якої влади — все одно. А власне підтримували росію ідеологічно не більше 15-20% мешканців міста,- вважає адвокат Рогов. Водночас, наголошує він, серед лиманчан було багато тих, хто роздавав пиріжки окупантам, пригощав їх морозивом, давав воду, прав одяг, ремонтував машини. Цих людей до відповідальності не притягували. Серед них і сусіди Рогова, які здали його окупантам:
“Здали ті сусіди, які пили з окупантами горілку, варили їм їсти. Вони доповідали про кожен мій крок. Зокрема про те, що я виходив з двору з телефоном. Мені розказали в комендатурі, хто і що саме говорив, хто й за що мене здав. Нібито за те, що після моїх телефонних дзвінків починалися прильоти по позиціях “лнр” та “днр”. Тож саме завдяки сусідам 29 вересня 2022 року після обіду невідомі увірвалися в мій двір, натягли мішок на голову, зв'язали мотузкою чи прутом руки та в багажнику автівки відвезли до своєї комендатури. Зверталися вони до мене саме як до адвоката: “Ну, що, адвокате, слава Україні?” . Після допиту в комендатурі палець на моїй руці буквально висів. А після цього мене відвезли до росіян. Ті спитали в комендатури “лнр”: “Ви впевнені, що він наводчик? Якщо це не так, ми вас поставимо і розстріляємо!”. Комендатура перевернула в мене вдома все, але нічого не знайшла. Мене відвезли назад, висадили недалеко від місця проживання, зняли з голови мішок та розв'язали руки. Наступного дня місто Лиман було деокуповано. До речі, сусіди, які здали мене, живуть у Лимані і досі. Я з ними просто не спілкуюсь”.
Рогов говорить: готовий захищати лиманських двірників, діловодів тощо, яких звинувачують за частинами 1 та 2 статті 111-1 ККУ, “вуличних”, яким інкримінують Ч.5 поданої статті, викладачів (Ч.3), а також тих, хто, як Дмитро Герасименко, займався господарською діяльністю (Ч.4). Табу ж для нього як для адвоката — звинувачені за Ч.7 статті “Колабораційна діяльність” співробітники правоохоронних органів. Провадження щодо лиманських силовиків розслідуються заочно, бо жодний з них затриманий не був.
“Ніколи не захищатиму колишніх силовиків. Люди, які один раз зрадили своїй присязі — немає гарантії, що вони не робитимуть так і в подальшому. Навіть росіяни до поліції “днр” та комендатури “лнр” не ставилися як до людей. Бо зрадник є зрадником. А от “вуличні” і голови мікрорайонів — тут треба розбиратися. Встановити істину і сказати, чи винна особа. Якщо винна — домагатися мінімального покарання. Якщо невинна — намагатися вийти на виправдувальний вирок”.

Цей репортаж є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net - Fondation Hirondelle.