06Oct 2026

ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ РФ ПРОТИ УКРАЇНСЬКИХ ЖУРНАЛІСТІВ

Українські журналісти в російсько-українській війні не є комбатантами, але, як заявив начальник департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу генпрокурора Юрій Рудь,“російська влада фактично розглядає журналістів як мішень, як частину найактивнішої української спільноти, яка фактично підлягає винищенню”. Про факти агресії рф проти українськтих медійників та труднощі розслідування таких фактів - у матеріалі Zlochyn.dp.ua

Згідно звіту RFS, станом на лютий 2026 року, тобто,за 4 роки Великої війни, понад 175 українських меlійників стали жертвами нападів, що є складовими воєнних злочинів, з боку рф. У тому числі: 6 репортерів загинули, 53 отримали поранення,близько 83 вижили після замахів на вбивство, а 26 утримуються під вартою та депортовані на територію Росії або окупованих районів. Окемо згадується про смерть української журналістки Вікторії Рощиної після катувань у російському полоні."Медійники - пріорітетна ціль, на яку полюють росіяни"- впевнений Олександр Количев, спеціальний кореспондент телеканалу іномовлення FREEDOM. Його думка щодо вказаного питання вагома, бо 23 жовтня 2025 року медійник дивом вижив і отримав важкі травмування, коли під час виконання професійних обов'язків в Краматорську знімальну групу з трьох осіб поцілив ворожий дрон - ланцет. На жаль, - журналістка Альона Грамова (Олена Губанова) та оператор Євген Кармазін загинули на місці, - передає BBC.Загиблих Президент України посмертно нагородив орденами “За заслуги”III ступеня.“Напередодні вночі були прильоти на центральний ринок Краматорська, - згадує Олександр Количев під час інтерв'ю для Zlochyn.dp.ua. - Ми вже відпрацювали. Відзняли випалені магазини й торговельні місця, записали коментарі і вирішили виїхати на АЗС, куди також був прильот. Там було лише незначне пошкодження даху, знімати було нічого і ми вже збиралися їхати. Я вийшов з автівки, якою керував. Альона знаходилася приблизно в двох метрах від авто, а Євген - в шести метрах. За кілька секунд до трагедії ми побачили на детекторі, що наближається дрон. В наступну мить я кудись відлетів і впав. Бачив над собою задимлене небо, але нічого не чув і не міг дихати. Перша думка була “Ну, мабуть все!”Коли відбувся приліт, колеги саме були на відкритій місцевості. А мене трохи прикрила машина - і це врятувало від смерті».Колеги загинули на місці, а Олександра перетягнули турнікетом і відправили на стабілізцію до Краматорська, а потім, майже відразу- до Дніпра, де кореспондент і досі проходить лікування та реабілітацію. Количев розповів журналістці Zlochyn.dp.ua про свої поранення:”Ушкоджень було дуже багато, за словами хірургів - близько 60 осколків по верхній частині тіла, розтрощена кістка на нозі, побита ліва рука, перебиті зв'язки, в оці осколок, який майже дістав до мозку; черепна коробка деформувалася, повибивало зуби”.Наразі триває досудове розслідування за Ч. 2 ст.438 ККУ - “Порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством”. Процесуальне керівництво здійснює Донецька обласна прокуратура; досудове розслідування і збір доказів проводить СБУ. На місці події правоохоронці вилучили уламки БПЛА та зафіксували траєкторію його польоту. - повідомляє ІМІ.В рамках провадження завершуються комплексні експертизи. Підозру поки-що нікому не пред'явлено.Інститут масової інформації (ІМІ) та ряд правозахисних організацій продовжують збирати матеріали для передачі до МКС в Гаазі.
За даними ІМІ, з початку повномасштабного вторгнення під вогонь потрапляли знімальні групи українських та іноземних медіа, а саме: BBC, Sky News, Fox News, AFP, Reuters, Welt, France 2, BFMTV, «Радіо Свобода», «Суспільного», «1+1», ICTV, «5 каналу», Freedom та інших.І якщо у 2022 році журналісти найчастіше гинули або зазнавали поранень через артилерію, авіаудари, стрілянину й мінування, то У 2025–2026 роках новою домінантною загрозою для українських медійників стали ударні БпЛА - FPV-дрони, «Ланцети» тощо. "Дрон дозволяє оператору певний час спостерігати за ціллю. Тому наявність напису PRESS, камер, штативів, бронежилетів або редакційного автомобіля може мати важливе доказове значення для встановлення, чи був скоєний саме воєнний злочин - чи міг оператор розпізнати цивільний статус людей перед ударом. Адже саме умисел і можливість ідентифікації відрізняють цілеспрямовану атаку від випадкового ураження під час бойових дій - повідомляє Національна спілка журналістів України. - Для встановлення скоєння саме воєнного злочину недостатньо лише напису “PRESS”. Зокрема, важливі відстань, видимість, відео з дрона, напрямок вогню, повторність атаки, координати, радіопереговори та наявність військових цілей поруч". Щодо досудового розслідування воєнного злочину проти журналістів у Краматорську - Олександр Количев дав свідчення слідчим. “Я поки-що перебуваю на лікарняному. Після завершення лікування хотів би повернутися до роботи в медіа. Але, на жаль, поки-що не можу спрогнозувати, чи буду достатньо мобільним для цієї роботи", - поділився з журналістами поранений окупантами кореспондент. 

                                          ПРОВАДЖЕННЯ Й ВИРОКИ

Станом на вересень 2026 року Інститут масової інформації, що підраховує широку сукупність злочинів проти медіасфери, зафіксував 977 фактів російської агресії проти українських журналістів.Згідно з Женевськими конвенціями та Додатковими протоколами до них, журналісти у зоні воєнних дій наділені статусом цивільних осіб. Тому будь-який умисний напад на них трактується як воєнний злочин відповідно до статті 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду.Водночас, воєнні злочини рф проти українських медійників — це не лише атаки на цивільних. Йдеться про систему придушення незалежного інформування, яка включає: умисні або невибіркові обстріли журналістів і знімальних груп; убивства, катування та смерті в полоні; викрадення, насильницькі зникнення і незаконне ув’язнення; депортацію журналістів із тимчасово окупованих територій до рф, - пише ІМІ у своїх звітах. В той же час Офіс Генерального Прокурора, де рахують епізоди, внесені до кримінальних проваджень, надав Zlochyn.dp.ua наступні статистичні дані:“З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну і до теперішнього часу органами правопорядку розслідується 128 кримінальнихпроваджень про злочини, пов’язані з конфліктом, проти журналістів іпрацівників медіа, у тому числі за фактами:• загибелі 68 журналістів;• поранення - 49;• незаконного затримання або позбавлення волі - 19;• перебування у полоні - 1;• зникнення безвісти- 1.За результатами досудового розслідування кримінальних провадженьвказаної категорії повідомлено про підозру 25 особам. До суду скеровано 5обвинувальних актів стосовно 11 осіб. За результатами судового розгляду за процедурою «in absentia» засуджено 5 осіб. Відносно інших осіб судовийрозгляд триває” - повідомляють в ОГП. Калькуляція воєнних злочинів правозахисними організаціями та ОГП виглядає по-різному. І це закономірно. Різна методологія і різний юридичний статус даних. ОГП веде кримінально-правовий облік фактів, зареєстрованих у кримінальних провадженнях. В той час як правозахисники і медійники (наприлад, ІМІ),моніторять значно ширше коло подій, куди окрім воєнних злочинів, визнчених Кримінальним кодексом України, входять факти російської агресії проти медійників - пошкодження редакцій, кіберзлочини, тиск та інші форми впливу на медіа. У UNESCO своя методологія. Їх цікавлять передусім випадки загибелі журналістів, повязані із професійною діяльністю медійників. Тому організація публікує значно”скромніші”цифри як результат свого моніторингу.
Розглянемо кейси воєнних злочинів проти журналістів, які на сьогодні вже дійшли до стадії вироку. Як уже було сказано вище, відповідними рішеннями суду засуджено 5 осіб. 
Серед них наступний: за публічного обвинувачення прокурорами Херсонськоїобласної прокуратури, двох представників збройних сил рф (т.зв. ДНР)- голову окупаційної адміністрації Нової Каховки Володимира Леонтьєва та радника очільника т. зв. ДНР Володимира Мотузенка - вироком Суворівського районного суду м. Одеси від 27.03.2024 зсуджено за відсутності обвинувачених (in absentia) та визнано винними у викраденні (за проукраїнську позицію) Олега Батуріна, журналіста Херсонської обласної газети «Новий день», у нелегальному його ув’язненні у районному відділі тимчасово окупованої Каховки та катуванні останнього, в результаті чого журналіст Батурін отримав тілесні ушкодження (ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438КК України),- повідомляє Офіс Генпрокурора у відповіді на наш журналістський запит. "Я вважаю, що саме журналістська діяльність була підставою для мого затримання, - коментує Олег Батурін виданню Zlochyn.dp.ua. - Я не єдиний журналіст, який був викрадений на території Херсонської області. Основною метою окупантів було залякати нас настільки, щоб ми припинили журналістську діяльність". Згідно матеріалів обвинувального акту, 12.03.2022 року обвинувачені застосували фізичну силу відносно журналіста, поклали його на асфальт, одягнули йому на руки кайданки і посадили до транспортного засобу, після чого в приміщенні раніше захопленого Каховського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області журналіста обшукали, побили, погрожуючи вбивством, прикували кайданками до батареї та утримували у виснажливих для людського організму умовах до 20.03.2022 року, змушуючи останнього діяти проти своєї волі. Внаслідок незаконного утримання та жорстокого поводження, у потерпілого значно погіршився стан здоров`я, у зв`язку з чим у квітні 2022 року журналіст Батурін потрапив до лікарні, де перебував під охороною озброєних військових рф.
Обвинувачені показань суду не надавали. Будь-яких клопотань від останніх на адресу суду також не надходило. Повістки про виклик обвинуваченим, повідомлення їм про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України. Обвинувачені були забезпечені державним захистом від Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області. Під час судового розгляду потерпілий пояснив суду, що в березні 2022 року в районі автостанції. його схопили військові рф або інших збройних формувань , застосовуючи фізичну силу, посадили в білий мікроавтобус та відвезли до будівлі Новокаховської міської ради .Потерпілого утримували в полоні 8 діб, піддавали жорстоким допитам і психологічному тиску, після чого відпустили.Окрім журналіста Батуріна судом були допитані ще двоє потерпілих у провадженні - цивільні особи - відповідно, Таврійський міський голова та секретар Новокаховської міськради, яких викрали і силою змушували до співпраці з окупаційною владою. Захисниця обвинувачених, як сказано в тексті вироку, не заперечувала щодо розгляду даного кримінального провадження в порядку спеціального судового провадження, вона здійснювала активні дії, спрямовані на захист обвинувачених: роала участь у дослідженні доказів; виступала на дебатах та просила ухвалити законне рішення на підставі наявних доказів.Суд визнав вину обвинувачених доведеною та призначив Валентину Мотузенку та Володимиру Леонтьєву покарання у виді 12 років позбавлення волі.

ВИКРАДЕННЯ ЖУРНАЛІСТІВ

Системні форми переслідування українських журналістів окупантами - це викрадення, насильницькі зникнення і полон. При цьому “журналістів затримують з різних причин - за так звану “проукраїнську позицію, за відмову працювати на окупаційні медіа,за співпрацю з українськими або іноземними редакціями тощо” - розповіла Zlochyn.dp.ua Лідія Тараш, керівниця відділу документування воєнних злочинів Медійної ініціативи за права людини. - "Зазвичай на окупованих територіях і в рф українським журналістам інкримінують серйозні статті, такі як «тероризм», участь у «терористичній організації»;«шпигунство»;«державну зраду»;незаконне зберігання вибухівки; поширення «фейків про російську армію»;«дискредитацію Збройних сил рф»;
Яскравий приклад - кейс журналіста Сергія Цигіпи.
6 березня 2022 року у вже окупованій росіянами Новій Каховці в Херсонській області пройшов мітинг під українськими прапорами. Місцеві активісти взяли з собою переносну колонку, з якої лунав гімн України та українські пісні. Вони пройшли великою колоною до виконкому, де зірвали триколор і повернули на місце жовто-блакитний прапор.На мітингу працював і журналіст Сергій Цигіпа, який в окупації весь час інформував людей про реальну ситуацію у місті. І цього разу він був у центрі подій.
Менше ніж за тиждень після мітинга Цигіпа прямував до сусіднього міста разом зі своїм собакою, плануючи передати ліки хворим та зустрітися з місцевим колегою. По дорозі він зник. Як виявилося згодом, Цигіпу затримали російські окупанти..Дружина Сергія спершу вирішила почекати, адже окупанти навесні 2022 року періодично забирали людей «на підвал» для так званої «виховної роботи», а потім відпускали назад. Але минув не один день, а Сергій додому не повернувся. Як з’ясувалося пізніше, його затримали на блокпості. Олега Батуріна, каховського журналіста, до якого прямував Цигіпа, затримали того ж дня. "Цигіпа вів телеграм-канал, який у перші тижні війни був джерелом інформації про те, що відбувається у Новій Каховці. 8 березня він у своєму телеграм-каналі написав, що йому загрожує небезпека, у зв’язку з чим, мовляв, відходить у тінь". - згадує журналіст Олег Батурін. До другої половини квітня родина Цигіпи не мала про нього жодної звістки. Аж раптом мережею почало ширитися відео, яке кардинально суперечило позиції, що її принципово відстоював незалежний журналіст. По центральних каналах рф показали худого, змученого, заляканого чоловіка, титрованого як «колишній офіцер ІПСО». В ньому рідні ледве впізнали Сергія Цигіпу. Журналіст говорив речі на кшталт "Новости, которые мне стали известны о боевых действиях со стороны украинских ВСУ напрягают, потому-что методы их работы, ведение боевых действий - без всяких правил". “Він на камеру коментував події в Бучі, хоча весь цей час утримувався окупантами рф у полоні і не міг знати про ці події нічого окрім того, що йому надиктували”, - наголошує дружина Цигіпи Олена.  Після насильницького зникнення чоловіка Олена Цигіпа систематично і наполегливо зверталася до правозахисників, до омбудсмена. Вона давала інтерв’ю українським та міжнародним журналістам, виступала в Варшаві (ОБСЄ), у Стразбурзі (ПАРЕ). Саме ця наполегливість і широкий розголос допомогли їй, зрештою, зрушити справу про викрадення журналіста з мертвої точки. За словами дружини журналіста, після одного з промовистих закордонних виступів їй зателефонував невідомий чоловік з Херсону та повідомив, що Цигіпа знаходиться в Кримському СІЗО. Цей чоловік, за його словами, певний час перебував в одній камері з Сергієм  “У проекції на міжнародне право, викрадені цивільні можуть бути затримані, утримані, знаходитись в СІЗО чи у будь-яких місцях, якщо до них є конкретне обвинувачення у кримінальній справі. Попри це, їх затримують. По суті, росія просто викрадає людей. Наразі поки-що не існує чіткого механізму щодо визволення цивільних, але є комплекс заходів, які виконуються і мають бути виконані тими, хто посилено працює з проблемою насильницького викрадення людей на окупованих територіях” - розповіла Zlochyn.dp.ua Ольга Скрипник, голова правління Кримської правозахисної групи. 
6 жовтня 2023 року так званий верховний суд республіки Крим засудив Цигіпу до 13 років ув’язнення в колонії суворого режиму, звинувативши його в “шпигунстві” за статтею 276 КК рф. Згодом чоловіка етапували до виправної колонії суворого режиму №3 міста Скопін Рязанської області. У лютому 2024 року рішенням апеляційного суду вирКасаційна судова інстанція 27 березня 2025 року так само не змінила строк призначеного Цигіпі покарання.  "Я громадянин України. Мені байдуже, скільки ви мені дасте — два роки чи двадцять. Вільною людиною я стану лише тоді, коли сюди прийде ЗСУ", — ці слова журналіст Сергій Цигіпа виголосив в окупаційному "суді" Правління Національної спілки журналістів України присудило Сергію Цигіпі журналістську відзнаку за незламність та вірність професії. Цигіпа став став лауреатом Національної премії за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка за 2024 рік.
Кейс Цигіпи, на жаль, не виключення з загальної тенденції переслідування українських журналістів на територіях, тимчасово окупованих рф. “Після 2022 року за певними журналістами цілеспрямовано приходили додому, щоб змусити співпрацювати з окупантами.А було й так, що людина просто потрапляла на очі російським військовим, як-от Дмитро Хилюк, якого вже звільнено. Він потрапив в обмін з військовими, але важливо, що Хилюк не був засуджений”.- розповіла Zlochyn.dp.ua представниця МІПЛ Лідія Тараш.
Ще один масштабний кейс про викрадення українських журналістів— медійники окупованого Мелітополя Запорізької області , яких масово затримали у серпні 2023 року. - розповідає представниця МІПЛ - Люди вели проукраїнськи налаштований телеграм-канал з критикою окупаційної влади. Звісно, це не сподобалось російським військовим. У ніч з 19 на 20 серпня 2023 року в о Мелітополі відбулася ретельно спланована облава на адміністраторів і учасників популярних місцевих телеграм-каналів і чатів. Окупанти затримали адміністраторів телеграм-каналу “Мелітополь — це Україна” Олександра Малишева, та Дениса Глущенка, а разом з ними причетних до цього майданчика Владислава Гершона, Марка Каліуша, Максима Рупчева, Яну Суворову, а також адміністратора каналу “РІА.Мелітополь” Георгія Левченка та журналістку Анастасію Глуховську (вона працювала з командою РІА Мелітополь ще до повномасштабного вторгнення).“Вночі їхній чат було заблоковано, на місці дописів від спільноти з’явилося попередження про “відповідальність” за передачу інформації, “спрямованої проти безпеки російської федерації та її громадян”, - повідомляє МІПЛ.  За ніч схопили щонайменше 15 людей.Частину викрадених тієї ночі мелітопольців досі тримають у полоні без будь-яких процесуальних дій та зв’язку із зовнішнім світом.Рідні нічого не знали про долю викрадених до жовтня,аж поки російські пропагандисти не оприлюднили відео, на якому російські спецслужбовці нібито затримували “банду українських терористів”.“Адміністратори інформресурсів,переконуючи мешканців області в абсолютній конфіденційності, схиляли їх до збору та передачі їм відомостей про місця дислокації та пересування російських військовослужбовців, військової техніки та іншої інформації, здатної завдати шкоди безпеці Російської Федерації”, — йшлося у прес релізі ФСБ. Наразі журналісти перебувають в різних місцях. Анастасію Глуховську вивезли вглиб росії, в Пермський край, в СІЗО в Кізелі, де загинула журналістка Вікторія Рощина. До цього під час допитів доАнастасії Глуховської застосовували струм і ніж – нетипове ставлення до ув’язненої жінки. Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону виніс вироки Олександру Малишеву та Денису Глущенку: по 26 років ув’язнення, перші п’ять з яких вони мають провести у в’язниці, а решту — у колонії суворого режиму. За інформацією прес- служби суду, мелітопольці нібито співпрацювали з українською розвідкою, а в лютому 2023-го навели українські ракети по місцях дислокації управлінь ФСБ та Росгвардії в Запорізькій області, “внаслідок чого було повністю зруйновано або частково пошкоджено будинки”. Йдеться про удар по будівлі мелітопольського коледжу в березні 2023 року. Від атаки тоді ніхто не постраждав, росіяни завчасно евакуювалися.Два роки всі викрадені журналісти залишалися за ґратами. Лише Марку Каліушу, якого судили за обвинуваченням у “підготовці до теракту, передачі вибухівки та погрозах убивством”, Південний окружний військовий суд призначив примусові заходи медичного характеру і відправив його до психіатричної лікарні. Пізніше в рамках обміну полоненими Марк Каліуш повернувся додому.Підконтрольний росіянам так званий “Запорізький обласний суд” в окупованому Мелітополі засудив Георгія Левченка до 16 років позбавлення волі в колонії суворого режиму за звинуваченням у держзраді та публічних закликах до екстремізму.Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону виніс вирок Владиславу Гершону — 15 років позбавлення волі. Його визнали винним у шпигунстві, участі у терористичній спільноті та скоєнні теракту зі значним майновими збитками.Тоді ж Південний військовий суд у Ростові-на-Дону відправив Яну Суворову за ґрати на 14 років — за звинуваченням у скоєнні теракту зі значною шкодою у складі групи, шпигунстві, участі у терористичній спільноті. До речі, коли Яну викрали, їй було лише 18 років.
Національна спілка журналістів України закликає українську владу активізувати всі можливі дипломатичні механізми та переговорні процеси для визволення українських журналістів. «Росія продовжує грубо порушувати міжнародне гуманітарне право, незаконно утримуючи в полоні українських журналістів, – наголошує голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Це є воєнним злочином, за який агресор має понести покарання. Наші колеги перебувають у полоні виключно через свою професійну діяльність – вони виконували свій обов’язок, інформуючи світ про російську агресію проти України. Національна спілка журналістів України закликає міжнародну спільноту посилити тиск на російську федерацію задля негайного звільнення всіх полонених представників медіа. Кожен день у російському полоні – це день тортур і нелюдського поводження з нашими колегами. Принаймні одна українська журналістка – Вікторія Рощина – не пережила цих тортур і загинула в неволі».

РОЗСЛІДУВАННЯ ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЖУРНАЛІСТІВ

В Україні воєнні злочини проти медійників розслідуються переважно за статтею 438 Кримінального кодексу — порушення законів та звичаїв війни. Окремі епізоди можуть також кваліфікуватися як умисне вбивство, викрадення, незаконне позбавлення волі або злочини проти основ національної безпеки, але міжнародно-правова складова має ключове значення.4 грудня 2025 року Верховна Рада створила окрему Тимчасову слідчу комісію з розслідування злочинів, вчинених російськими формуваннями проти журналістів та інших працівників медіа. Її завдання включають збір інформації, взаємодію зі слідчими органами, аналіз системності злочинів та міжнародну адвокацію.У липні 2026 року Парламентська асамблея ОБСЄ включила положення про системні злочини зф проти медійників до Гаазької декларації. У документі згадуються вбивства, поранення, незаконні затримання, катування, насильницькі зникнення, кібератаки, руйнування редакцій та придушення мовлення.на міжнародному рівні ПАРЄ фіксує злочини Росії проти українських журналістів та закликає до їхнього негайного звільнення.Як зазначає медіа-юристка, керівниця юридичного напряму ІРРП Оксана Максименюк, норми міжнародного гуманітарного права, на жаль, не наділяють журналістів в умовах збройного конфлікту особливим статусом. Журналістів прирівнюють до звичайних цивільних осіб. 
"Документом, який регулює такі відносини, є Конвенція про захист цивільного населення під час війни. Однак російська федерація вийшла з підписантів, тому вони не несуть відповідальності за конвенцією у разі вчинення відносно журналістів таких порушень, як насилля над життям й особистістю, захоплення у заручники і т. ін. В резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи № 1438 (2005) «Свобода преси і умови роботи журналістів у зонах конфліктів» встановлено обов'язок для сторін конфлікту гарантувати безпечні умови роботи журналістів на їхній території та розслідування випадків насильства чи летальних випадків за участю журналістів, які трапляються на їхніх територіях. Також, у декларації Комітету міністрів про захист журналістики та безпеку журналістів та інших медіа-учасників містяться гарантії забезпечення захисту журналістів від незаконного насильства. Однак, наразі жоден із названих документів не може бути застосований, оскільки російська федерація була виключена зі складу Ради Європи", - коментує адвокатеса.
Стаття 79 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій встановлює, що журналісти, які виконують небезпечні професійні завдання в зоні збройного конфлікту, вважаються цивільними особами. Вони користуються відповідним захистом, доки самі не беруть безпосередньої участі у воєнних діях. І ще один цікавий момент:У лютому 2026 року міжнародна правозахисна органзація "Репортери без кордонів" ( RSF) подала до Міжнародного кримінального суду одинадцяте звернення щодо злочинів проти журналістів в Україні. Уперше організація прямо обґрунтувала не лише окремі воєнні злочини, а й можливий злочин проти людяності у формі переслідування журналістів як групи через їхню професійну діяльність. 
"Кремль націлюється на журналістів та медіаінфраструктуру, що висвітлюють його війну. Його атаки не є ні поодинокими, ні випадковими. Їхній узагальнений та систематичний характер свідчить про державну політику та є злочином проти людяності − переслідування журналістів за їхню професійну діяльність. …Ми закликаємо Міжнародний кримінальний суд та Генерального прокурора України надати їй, як і попереднім скаргам, рішучу відповідь, тим більше з огляду на надзвичайну тяжкість ймовірного злочину".- заявив у скарзі Антуан Бернар, директор з адвокації та допомоги RSF. Подання RSF є юридичною позицією та доказовим матеріалом, а не готовим вироком МКС. Остаточну кваліфікацію має встановити суд.Зазначимо, що від початку повномасштабного вторгнення RSF вже подали десять скарг за воєнні злочини, скоєні Росією, до МКС. Організація сприяла поступовому впровадженню Генеральним прокурором України кримінальної політики стосовно реагування на злочини проти журналістів, з 24 лютого 2022 року було розпочато 127 попередніх розслідувань. Для злочину проти людяності необхідно довести, що дії російських окупантів:по-перше, є частиною широкомасштабного або систематичного нападу;по-друге, спрямовані проти цивільного населення;по-третє, здійснюються відповідно до державної або організаційної політики та вчиняються зі знанням про такий напад.При уьому RSF вважає важливими доказами того, що злочини проти українських медійників є злочинами проти людяності наступне:повторюваність однакових методів у різних регіонах;переслідування журналістів ще з 2014 року;депортацію та етапування полонених;синхронне знищення інфраструктури й незалежного мовлення;політично мотивовані вироки;систематичні катування;удари по впізнаваних представниках преси;офіційну російську риторику, яка демонізує українських журналістів.

Цей репортаж є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net - Fondation Hirondelle.

Центральне фото: Знімальна група телеканалу FREEDOM: з особистого архіву Олександра Количева