Дякую!
Скоро зв'яжемося з вами
31 JAN 2024
Ольга Журавель
Синельниківський міськрайонний суд Дніпра виніс вирок очільнику окупаційної «поліції» на тимчасово окупованій Старобільщині. Докладніше про справу та вирок — в матеріалі Zlochyn.dp.ua.
За версією спеціального досудового розслідування, яке здійснювали слідчі 3го управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, громадянин України В., обвинувачений за ч. 7 ст. 111-1 КК України (Добровільне зайняття громадянином посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території), з червня 2022 року почав співпрацю з окупаційною владою. В. добровільно погодився зайняти посаду тимчасово виконуючого обов`язки начальника незаконного правоохоронного органу - Старобільського районного відділу внутрішніх справ міністерства внутрішніх справ т. зв. “лнр”. На цій посаді В., за версією слідства, організовував роботу з виявлення проукраїнськи налаштованих громадян, здійснював добір «кадрів» та приймав у них присягу на вірність так званій «лнр».
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia). ержава забезпечила обвинуваченого захистом з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Повістки про виклик обвинуваченого та інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались в газеті “Урядовий кур'єр” та на сайті Офісу Генерального прокурора. Синельниківський суд дійшов висновку, що наявні у справі документи свідчать про відмову В. від здійснення свого права предстати перед українським судом та про його наміри ухилитися від кримінальної відповідальності.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні надійшов до Синельниківського суду у січні 2023 року. Протягом року до момента винесення вироку Синельниківський суд дослідив письмові матеріали та допитав чотирьох свідків. Перший із допитаних судом свідків раніше працював із В. в карному розшуку. Цей свідок впізнав обвинуваченого у продемонстрованій йому публікації під назвою «В Старобельском РОВД МВД ЛНР вновь прозвучали слова присяги», розмізщеній на офіційному веб-ресурсі «Міністерства внутрішніх справ» т. зв. “лнр”. На цьому відео В. складає присягу в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Старобільськ. Другий свідок теж певний проміжок часу працював із В. в карному розшуку. Він пояснив суду, що дізнався про нову посаду В. з інтернету. Він також впізнав обвинуваченого за відеозаписом. Третя свідок, котра впізнала обвинуваченого на відео, розповіла в суді, що працювала разом з ним у правоохоронних органах. З В. вона особисто не знайома - знає його зі слів своїх колег, які влітку 2022 року показали їй відеозапис на веб-ресурсі «Міністерства внутрішніх справ» т. зв. «лнр» . На цьому відео присутній обвинувачений та стверджується, що він обіймає посаду «исполняющего обязанности начальника Старобельского районного отдела внутренних дел министерства внутренних дел луганской народной республики». Четвертий свідок проходив спільно з обвинуваченим службу в органах внутрішніх справ. Стосунки з В., за словами свідка, він підтримував виключно ділові. Цей свідок повідомив служителям Феміди, що дізнався про посаду обвинуваченого з відео, на якому той приймає присягу.
Судом були досліджені наступні письмові докази: витяг з ЄРДР, повідомлення СБУ про виявлення кримінального правопорушення, протоколи огляду інтернет-сторінок, протокол тимчасового доступу до речей і документів, копія паспорта громадянина України, інформація ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області та довідка про проходження служби в органах внутрішніх органах. Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що всі досліджені докази є належними, допустимими, достовірними та узгоджуються між собою.
Захисник обвинуваченого у судовому засіданні сказав, що не мав можливості зв`язатися з В. та з'ясувати його правову позицію Водночас державний захисник зазначив, що стороною обвинувачення суду не надано жодного доказу на підтвердження факту добровільності зайняття його підзахисним посади, в зв'язку з чим просив призначити В. мінімальну міру покарання.
Ці посилання сторони захисту суд відхилив, мовляв, на добровільний характер дій обвинуваченого вказує те, що обвинувачений усвідомлював факт окупації та агресії з боку рф та створення окупаційною владою незаконних органів. Крім того, служителі Феміди врахували той факт, що обвинувачений не намагався виїхати з тимчасово окупованої території України.
17 січня 2024 року Синельниківський міськрайонний суд Дніпра визнав В. винним у колабораційній діяльності (ч. 7 ст. 111-1 КК України) та засудив до максимального терміну покарання ‒ 15 років за ґратами з конфіскацією майна. Також засудженого позбавили права впродовж 15 років обіймати посади в правоохоронних органах. Вирок ухвалили заочно. Покарання засуджений відбуватиме з моменту затримання. Наразі його оголошено у розшук.
Журналісти Zlochyn.dp.ua з`ясували, що оскаржувати вирок Синельниківського міськрайонного суду в апеляційній інстанції сторона захисту не планує.
Цей репортаж є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net - Fondation Hirondelle.