29 MAR 2024

СІЛЬСЬКИЙ ГОЛОВА ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ПІД ОКУПАЦІЄЮ: “Я НЕ КОЛАБОРАНТ, Я МАЛЬЧИК-ПОМАГАЙ”

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області розглядає по суті справу 57-річного Т., громадянина України, мешканця села Оскіл Ізюмського району Харківської області. Чоловіка обвинувачують у колабораційній діяльності (Ч. 5 ст. 111-1 ККУ, добровільне зайняття посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади на тимчасово окупованій території). Санкцією статті передбачено позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Журналісти Zlochyn.dp.ua побували на допиті.

Під час допиту в залі судових засідань були присутні суддя та обвинувачений, якого конвой доставив до Павлоградського міськрайонного суду. Прокурор та захисник брали участь у засіданні в режимі відеоконференції. На початку засідання прокурор зачитав обвинувальний акт. За версією прокуратури, під час окупації села Оскіл, у квітні 2022 року, Т., переслідуючи власні інтереси, добровільно обійняв посаду “в. о. голови селища Оскіл”. Цю посаду селянин обіймав до початку вересня 2022 року. Обов'язками Т. була організація роботи сільради. Обвинувачений залучав мешканців села до співпраці з окупаційною адміністрацією, складав графік робіт односельців, збирав документи для отримання гуманітарної допомоги та видавав гуманітарку. За свою роботу Т. отримував від окупантів заробітну платню у вигляді продовольчих пайків. 
На початку допиту обвинувачений заявив, що винуватим у вчиненні даного кримінального правопорушення себе не вважає. Після цього прокурор поставив Т. свої питання.

Прокурор: Під час допиту свідків було встановлено, щоб за окупації Ви підписували довідки про смерть. Чи видавали Ви такі довідки?
Обвинувачений: Ні. Я своїм підписом лише засвідчував підписи інших. Хто я такий, щоб видавати довідки про те, що людина покійник? У судовому процесі було так багато хороших і “корисних” свідків, що я б їх не брав у свідки взагалі.
Прокурор: Чи залучали Ви місцевих жителів до прибирання території сільради?
Обвинувачений: Я пропонував людям прийти підготувати пам'ятники до 9 травня.
Прокурор: Чи доручали Ви місцевим мешканцям косити траву біля сільради?
Обвинувачений: Я покосив траву біля сільради особисто, а слідство цього не встановило.
Прокурор: А як щодо використання комунальної техніки? Ви давали вказівки, щоб дали трактор та розвезли селянам деревину? 
Обвинувачений: Цей трактор - комунальна власність 1063 чоловік, на них він і пропрацював. І щоб я усвідомив глибину своєї вини, будь ласка, скажіть мені, — ці люди вже не є членами комуни?

Прокурор: Чи давали ви вказівки на збір документів та складання списків для отримання грошової допомоги від окупаційної влади?
Обвинувачений: Ці списки були потрібні мені особисто. 1063 особи залишалися в селі. Мені треба було знати, скільки їм треба хліба, консервів, дитячого харчування, скільки в мене лежачих. Більше ці списки, повірте мені, нікому не були потрібні.
Прокурор: Чи видавали Ви перепустки для проходу через блокпости окупаційної влади?
Обвинувачений: Комендантська година в нас починалася з 18-19 години. Я дійсно домовився, що односелець на прізвище К. буде вільно ходити через блокпости з червоною валізкою до пенсіонерів. Але перепустку видавав не я. Хто я такий?
Прокурор: Чи брали Ви участь у нараді про створення окупаційними військами адміністрації в місті Ізюм?
Обвинувачений: Хто я такий? Був там, але не голосував, не мав права голосу.
Прокурор: Чи дійсно Ви роздавали гуманітарну допомогу від окупаційної влади?
Обвинувачений: Роздавав. А також українську і польську.
Прокурор: Чи отримували Ви за свою роботу додаткову продовольчу пайку від окупаційної влади?
Обвинувачений: Ви кажете, за ”роботу”. Але мене ніхто не призначав, зарплату я не отримував. Це була діяльність, за неї я дійсно отримував продовольчі набори, і то десь з середини липня. Банка згущонки, дві банки тушонки, пісна олія — це нам на тиждень давали.

Прокурор: Яким був графік діяльності?
Обвинувачений: В суботу і неділю були вдома. По буднях працювали з 9:00 до 15-16:00. Іноді затримувались, бо роботи було багато. Місцеві депутати не допомагали нічим, ані роздати хліб, ані покосити траву. Я все робив, я дуже поганий... Прошу пробачення, що я занадто емоційний. Це все після дурних питань харківської СБУ.
Наступним питання обвинуваченому поставив захисник.

Захисник: Чи писали Ви заяву перед тим, як обійняти посаду в. о. сільського голови?
Обвинувачений: Ні.
Захисник: Чи писали заяви на Ваше ім'я мешканці села?
Обвинувачений: Не писали. Я ніхто для цього.
Захисник: В якості кого Ви приходили до сільради і допомагали людям?
Обвинувачений: “Мальчик-Помагай”. Мені неважливо, який був прапор. Мені важливо було відвезти бабусі шматочок хліба. Я був волонтером.
Після прокурора та захисника питання обвинуваченому поставив суддя Павлоградського міськрайонного суду. 

Суддя: Чому гуманітарну допомогу видавали саме на території сільської ради?
Обвинувачений: Мене привели туди, посадили, тож я там сидів. Чому мене не посадили в лікарню головним лікарем або в клуб - я не знаю. Зазначу, що сільська рада — приміщення, яке закривалося. Під час окупації замки на магазинах та на покинутих хатах зривали.
Суддя: Чи була у вас можливість не приходити до сільради? Вас хтось примушував приходити?
Обвинувачений: Не примушував. Але в мене була внутрішня відповідальність.
Суддя оголосив про завершення стадії допиту обвинувачення та призначив дату наступного засідання, на якому заплановано провести судові дебати. Т. судять майже півтора року: Обвинувальний акт за підсудністю надійшов до Павлоградського міськрайонного суду на початку грудня 2022 року. Перші засідання проводилися в режимі відеоконференції, тоді Т. перебував у Харківському слідчому ізоляторі. У 2023 році обвинуваченого етапували до ДУ “Дніпропетровська установа виконання покарань”.   

Цей репортаж є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net - Fondation Hirondelle.