30 Dec 2023

ПОКАРАНІ ЗА КОЛАБОРАЦІОНІЗМ: 13 ВИРОКІВ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИХ СУДІВ

Згідно з інформацією Єдиного реєстру судових рішень, у листопаді поточного року суди Дніпра та області винесли вироки за здійснення колабораційної діяльності 13 обвинуваченим. Це в півтора рази більше, ніж за попередній місяць (9 вироків). Докладно про рішення судів — у наступному матеріалі на Zlochyn.dp.ua.

 ФАТАЛЬНІ “ОДНОКЛАСНИКИ” 

Суди Дніпропетровської області продовжують виносити рішення обвинуваченим за Ч. 1 ст. 111-1 Кримінального кодексу України, тобто,“Публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України або публічні заклики до підтримки держави-агресора”. Всі 5 вироків дніпропетровських суддів за цією статтею пов'язані з використанням забороненої в Україні соціальної мережі “Однокласники”.
Так, Павлоградський суд протягом місяця засудив в окремих провадженнях трьох громадянок України пенсійного віку. Одна з пенсіонерок навесні 2022 року створювала в соцмережі наступні дописи: «Памяти героев погибших в ходе СВО», «солдат снова освобождает Европу от нацизма»; Обвинувачена за другим провадженням написала у своєму акаунті: «Бандеровцы никогда не были воинами. Они всегда под чьей-то крышей, предают славянский род и становятся карателями. Они не воины! Это шакалы фашиствующие». Третя обвинувачена написала в “Однокласниках” таке: «Я поддерживаю Президента России! «Z-zaщuma»»; «молимся за вас! храни вас бог, ребята! Возвращайтесь с победой, живые и невредимые!». В кожному з випадків між обвинуваченими та захистом була укладена угода про визнання винуватості. Особи повністю визнали свою винуватість у зазначеному діянні. Всіх трьох суд позбавив права обіймати посади та займатись будь-якою діяльністю в органах державної влади та місцевого самоврядування протягом 10 років.

Таке ж покарання призначив громадянці України Тернівський районний суд за віршовані дописи в мережі “Однокласники”: «Простите нас, родные россияне, пока еще вращается Земля, Мы братьями Вам быть не перестали, Вас предала не Родина моя, ... Показывают войны, истерию, И получают в долларах паек, Но нету Украины без России, Как без ключа, не нужен и замок».
Аналогічне рішення щодо користувача соціальної мережі, місцевого мешканця, виніс і Саксаганський суд Кривого Рогу. Громадянин України репостив на “Однокласниках” проросійські дописи та коментував наступне: «Так, будет с каждым, кто пойдет против Великой России! Товарищи, мы обязательно победим в специальной военной операции! А сейчас давайте поддержим наших героев, которые очищают украину от нацистов которые засели на киевщине. Гойда!» і т. ін. 

ВИРОК ДЛЯ “ВУЛИЧНОЇ”

За добровільне зайняття посади, не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій на тимчасово окупованій території (ч. 2 ст. 111-1 КК України) Індустріальний районний суд Дніпра засудив мешканку Донеччини. Влітку 2022 року громадянка України добровільно прийняла пропозицію голови Торської сільради Краснолиманського району адміністрації м. Єнакієво т. зв “днр” та зайняла не керівну посаду “вуличної”, яку обіймала протягом місяця. На цій посаді, за версією суду, обвинувачена здійснювала перепис мешканців, які залишились у селі Торське в період окупації, сприяла виїзду працівників т.зв. «пенсійного фонду» до місцевих мешканців для оформлення пенсійних виплат, повідомляла місцевим жителям про масові заходи окупаційної влади, організовувала групи з місцевих для прибирання території села, інформувала селян щодо написання заяв на отримання будівельних матеріалів, вугілля та дров, обходила будинки з метою запису дітей на навчання у місцевій школі за навчальною системою «днр». 
Обставини, викладені в обвинувальному акті, підтвердили допитані у засіданні свідки. Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнав щире каяття обвинуваченої та активне сприяння розкриттю злочинів. За клопотанням прокурора справу було розглянуто у спрощеному провадженні, за відсутності обвинуваченої. Призначене покарання - позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на 12 років без конфіскації майна. 

 КОЛАБОРАНТИ-ПЕДАГОГИ

У листопаді Жовтневий суд Дніпра виніс вирок мешканці Маріуполя за здійснення пропаганди у закладах освіти (ч. 3 ст. 111-1 КК України). Згідно обвинувального акту, з 1 вересня 2022 року громадянка України добровільно обійняла посаду заступника декана з навчальної роботи Педагогічного факультету та зав кафедрою педагогіки та початкової освіти так званого «Маріупольського державного університеті ім. Куїнджі» т. зв. «днр». На цій посаді обвинувачена організовувала освітній процес за навчальними планами так званої «днр» . 
Жінку судили заочно, in absentia. До суду вона не з'явилася попри належне повідомлення — оголошення на офіційному веб-сайті суду та в газеті «Урядовий кур`єр». Захисник обвинуваченої в судовому засіданні звернув увагу на те, що її відсутність не дозволяє встановити всі обставини кримінального правопорушення. На думку захисту, доказів, наданих прокурором, було недостатньо для висновку поза розумним сумнівом про винуватість. А саме, не була проведена експертиза, яка б підтвердила, що на кадрах (впізнання за фотознімками) саме обвинувачена; також не провели і комп`ютерно-технічну експертизу. Тому адвокат просив ухвалити виправдувальний вирок. Суд визнав належними і допустимими докази: протоколи огляду інтернет-ресурсів, протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками. У засіданні допитали двох свідків. Вони розповіли, що обвинувачена підвищувала освітню кваліфікацію за стандартами рф з виїздом до країни-агресора та активно брала участь у житті фейкового університету.
Призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (не тяжке), взяв до уваги відсутність судимості, наявність неповнолітньої дитини на утриманні, а також те, що обвинувачена позитивно характеризувалася під час роботи в Маріупольському державному університеті. Покарання, призначене Жовтневим районним судом - позбавлення волі строком на 1 рік та позбавлення права займатись освітньою діяльністю строком на 15 років.

“КОНІ НЕ ВИННІ”

У минулому місяці Жовтневий районний суд Дніпра виніс вирок за статтею “колабораційна діяльність” за передачу майна державного підприємства незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території та збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора (ч. 4 ст. 111-1 КК України). За версією слідства, громадянин України, мешканець села Новодеркул Біловодського району Луганської області, який обіймав посаду в.о. керівника філії “Деркульський кінний завод №63” державного підприємства “Конярство України”, добровільно очолив підприємство, зареєстроване в незаконних органах влади т. зв. “лнр” та передав збройним формуванням рф матеріальні ресурси, які перебували у віданні філії. У списку переданого - 4 десятки житлових будинків, адміністративні будівлі, магазини, господарські приміщення, будинок культури, спортивна зала, гуртожитки, дитячий садок, клуб, музей, манежі, профілакторій. 
Справа розглядалася in absentia. Обвинувачений до суду не з'явився. Односельці в судовому засіданні свідчили, що він співпрацював із окупаційною владою. Докази, досліджені судом - рапорт органу безпеки, протокол огляду комп`ютерних даних, а також відповідь на запит від державного підприємства “Конярство України”. Захисник обвинуваченого у судовому засіданні захисник заявив про недоведеність поза розумним сумнівом обвинувачення. Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпра обвинувачений отримав покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Також суд заборонив йому обіймати керівні посади та займатися господарською діяльністю на строк 10 років з конфіскацією майна.

СПІВПРАЦЯ З ОКУПАНТАМИ

За добровільне зайняття посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади на тимчасово окупованій території (ч. 5 ст. 111-1 ККУ) суди Дніпропетровщини засудили п’ятьох громадян України. 
Так, Васильківський районний суд області засудив мешканця смт. Новопсков Старобільського району, який, за версією слідства, навесні 2022 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території, добровільно обійняв посаду «завідувача сектором персоніфікованого обліку, взаємодії з застрахованими особами та обліку платежів страховиків міжрайонного управління пенсійного фонду» так званої «лнр». Раніше чоловік займав посаду заступника головного лікаря з економічних питань, з якої звільнився ще до початку окупації. 
У судовому засіданні обвинувачений провини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. За його словами, він погодився на співпрацю з окупантами, бо не вважав це чимось злочинним. Гадав, що таким чином допомагає людям. На вказаній посаді він видавав пенсіонерам довідки для отримання пенсій. Обвинувачений, за його словами, хотів заробити грошей і виїхати через рф до Європи. До речі, він так і зробив - виїхав до рф, потім до Литви і до Польщі. А в грудні 2022 року повернувся до України.
Допитані судом свідки підтвердили, що обвинувачений обійняв посаду зав сектором Пенсійного фонду т. зв. «лнр» та виконував обов`язки начальника за його відсутності. Обставинами, що пом'якшують покарання суд визнав щире каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставиною, що обтяжує - вчинення злочину в умовах воєнного стану. Суд врахував поведінку обвинуваченого, який, маючи можливість залишитись за кордоном, все ж таки самостійно повернувся в Україну, однак при цьому не заявив про вчинення будь-яких злочинів окупаційними органами на окупованій території відносно нього чи інших осіб і не став на облік в територіальний центр комплектування. Громадянина визнали винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначили йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 10 років з конфіскацією майна на користь держави.
Наступний вирок за ч. 5 ст. 111-1 КК України у листопаді виніс Новомосковський міськрайонний суд. Обвинувачений у колабораціонізмі мешканець міста Балаклія на Харківщині за версією слідства добровільно погодився на пропозицію окупантів зайняти посаду помічника очільника управління у тимчасовій цивільної адміністрації міста, де здійснював керівництво та нагляд за підприємницькою діяльністю. Допитаний у судовому засіданні в режимі відеозв`язку обвинувачений пояснив, що до окупації працював водієм, а потім влаштувався на ринок торгувати. Там до нього підійшли п`ятеро чоловіків, перевірили документи і сказали, щоб він пішов в адміністрацію, мовляв, його там призначать на посаду, а якщо не погодиться, то його затримають разом із матір`ю. Обвинувачений не виконав вказану вимогу. Увечері до нього приїхали, накинули мішок на голову та відвезли у підвал, де він пробув 12 днів, після чого погодився на співпрацю. Заробітну плату обвинувачений, за його словами, не отримував. Після звільнення Балаклії він сам прийшов до поліції на фільтрацію. Його взяли під варту. Обвинувачений пояснив суду, що вини за собою не відчуває. 
Під час судового розгляду були досліджені докази, серед яких розпорядження про прийняття на роботу обвинуваченого, трудовий договір, списки співробітників. Допитані в судовому засіданні свідки розповіли, що бачили обвинуваченого в окупаційній адміністрації, де він мав особистий кабінет. Новомосковський суд позбавив обвинуваченого волі на 6 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, держуправління, місцевого самоврядування строком на 12 років та конфіскацією майна. 
У листопаді Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області засудив in absentia за ч. 5 ст.111-1 ККУ громадянку України Г., яка добровільно зайняла посаду «виконувача обов`язків начальника» так званої «Державної установи - Управління Пенсійного фонду» так званої «лнр» у Станично-Луганському районі». Посилаючись на обвинувальний акт, прокурор в судовому засіданні наполягав, що обвинувачена «сприяла реалізації окупаційної політики з питань пенсійного забезпечення громадян, нарахування та виплат пенсій на захопленій території» , а також «закликала місцеве населення до співпраці з владою так званої «лнр». Захисниця в судовому засіданні зазначила, що не мала можливості зв`язатися з обвинуваченою і з'ясувати в неї правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Вона просила призначити останній покарання, не пов`язане з позбавленням волі. 
Обставини справи підтверджено інформацією із російських веб-ресурсів. Також судді Юр`ївський районного суду дослідили наступні докази: рапорт про виявлення кримінального правопорушення, особову картку держслужбовця, наказ про звільнення Г. з посади спеціаліста Пенсійного фонду України за дисциплінарний проступок, а саме — за порушення присяги держслужбовця, а також покази свідків, які працювали разом з Г. у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області. Вони засвідчили в суді, що обвинувачена підтримувала окупаційну владу. Серед допитаних свідків - начальниця Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. Вона повідомила суду, що наказ про переміщення усіх співробітників на підконтрольну Україні територію був виданий у перші дні вторгнення рф, однак Г. у телефонній розмові повідомила їй, що залишається і може очолити управління. Враховуючи те, що повістки про виклик обвинуваченої в судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України, суд постановив, що наявні у справі документи свідчать про наміри Г. ухилитися від кримінальної відповідальності. Обираючи покарання для обвинуваченої, суд врахував відсутність як обтяжуючих, так і пом`якшуючих обставин. 
За публічного обвинувачення прокурорів Щастинської окружної прокуратури Луганської області, Г. було визнано винною за Ч. 5 ст. 111-1 КК України «Колабораційна діяльність: добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території».. Відповідно до санкцій цієї статті, Г. засудили до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Строк відбування покарання Г. рахуватимуть з моменту її фактичного затримання. 
Ще один вирок Юрївського районного суду служителі Феміди винесли in absentia обвинуваченій у колабораціонізмі (ч. 5 ст.111-1 КК України), яка на пропозицію окупаційної адміністрації, зайняла посаду очільниці «Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Станично-Луганського району» так званої «лнр». В процесі судового розгляду були досліджені протоколи огляду інтернет-ресурсів, протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, показання двох свідків в судовому засіданні, котрі свідчили про добровільність зайняття обвинуваченою посади. Захисниця в судовому засіданні зазначила, що не мала можливості зв`язатися з обвинуваченою і з`ясувати в неї правову позицію щодо пред'явленого обвинувачення. Сторона захисту просила призначити останній покарання не пов`язане з позбавленням волі. 
Суд призначив обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна. Додаткове покарання – заборона обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. 
Індустріальний суд міста Дніпра за обвинуваченням у колабораціонізмі за Ч. 5 ст. 111-1 ККУ засудив мешканку Лиману до 5 років позбавлення волі із забороною обіймати будь які посади в органах державної влади та посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій без конфіскації майна. Під час тимчасової окупації обвинувачена, як сказано в тексті вироку, зайняла т. зв. керівну посаду «очільниці відділу персоніфікованого обліку Управління праці та соціального захисту населення адміністрації міста Красний Лиман т. зв. «днр», яку обіймала протягом місяця, до початку деокупації міста. На цій посаді громадянка України організовувала та контролювала робочий процес відділу, прописувала посадові інструкції, особисто брала участь у складанні розпоряджень про створення комісій зі спірних питань щодо виплати компенсацій за вугілля, здійснювала реєстрацію заяв від місцевих мешканців на отримання матеріальної допомоги тощо. За це обвинувачена отримувала заробітну плату у розмірі 21000 рублів готівкою.
В судовому засіданні обвинувачена вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала повністю. Її щире каяття було визначено пом`якшуючою обставиною. Суд дослідив протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками та протоколи огляду інтернет-ресурсів. Шестеро допитаних у засіданні свідків підтвердили, що обвинувачена працювала на вказаній посаді.

Цей репортаж є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net - Fondation Hirondelle.