22 Jun 2023

ОДИН ДЕНЬ В ІНДУСТРІАЛЬНОМУ СУДІ

Журналісти Zlochyn.dp.ua відвідали Індустріальний районний суд міста Дніпра, а саме засідання по справах обвинувачених у колабораційній діяльності. Подробиці судових розглядів справ в наступному репортажі.

ДОПИТ СВІДКІВ

Опівдні Індустріальний районний суд продовжив розгляд по суті справи мешканця Лиманщини, обвинуваченого у колобораційній діяльності, а саме, у вчинені злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, що полягає у наданні незаконним збройним та воєнізованим формуванням допомоги у веденні бойових дій. Санкція цієї статті передбачає покарання від 12 до 15 років позбавлення волі.
У судове засідання з'явився обвинувачений Б., мешканець с. Старий Караван Донецької області, за родом діяльності єгерь. Також в залі суду були присутні прокурор та захисник. Далі до засідання по черзі запросили двох свідків. 
Першим присягнув свідок Л. Він розповів суду, що з Б. вони односельці, знайомі з дитинства. На питання судді, чи відомо йому, чим саме Б. займався під час окупації, Л. промовчав, у зв'язку з чим суддя нагадав Л. про обов'язки свідка:
«У Вас статус свідка, у прокурора є певні Ваші показання. Я розумію, що Вам важко говорити в присутності Б., але Ви свідок - і Ви не маєте права відмовлятися від надання показів. Згадуйте правду».
 Після цього свідок згадав, що бачив, як Б. йшов селом разом з військовими рф, а також про те, що обвинувачений пропонував Л. посаду в так званій окупаційній адміністрації. Від запропонованої посади Л., за його словами, одразу ж відмовився.
Наступним питання свідку поставив обвинувачений:
«Ти пам'ятаєш, як ми ходили до твого брата під час окупації, щоб забрати комп'ютер, якого там вже не було? Згадай, кого ми тоді вигнали з сусідського подвір'я? Хто з каністрою прийшов і кричав на тебе?» 

На зауваження судді щодо доцільності поставленого питання, Б. відповів: 
“Односелець прийшов з російськими солдатами з метою мародерства. Я його вигнав. А після цього російські солдати зав'язали мені очі, посадили мене в білу Ниву та вивезли в Лиман”.
Свідок Л., вислухавши обвинуваченого, почав пригадувати, що дійсно бачив білу машину марки ”Нива”, що в неї Б., якого покликали окупанти, добровільно сів, коли вийшов з двору свідка Л.

Наступним до зали суду покликали свідка П., який зазначив, що був знайомий з обвинуваченим з 2018 року. П. підкреслив, що жодних претензій до Б. та особистих мотивів обмовляти його він не має, оскільки певний час працював на Б. і той оселив П. в пустому будинку своїх батьків.
П. розповів суду, що перебував в окупованому селі Старий Караван протягом 9 днів. За цей час він, за його словами, тричі бачив Б. в оточенні російських військових:
“Один раз -здалеку, на виході з села Старий Караван, вбік від лісової дороги. В руках Б. тримав планшет і показував щось російським окупантам. Наступного разу — на виході з села в бік Лиману. Тоді центральною вулицею проходили військові, а разом з ними Б. У перших числах травня в дім, де я мешкав, зайшли 5-6 військових зі зброєю. Вони записали дані тих, хто залишився в будинку в даний момент, а також розпитували, як саме мешканці будинку ставляться до української та російської влади. Питання ставили в грубій формі. З ними був Б”.
Відповідаючи на питання судді, свідок зазначив, що зброї в руках Б. він жодного разу не бачив, а чи займав обвинувачений якусь посаду, він не знає.
Обвинувачений Б. спитав у свідка П., де саме той загубив свій паспорт. На що П. відповів, що це особисте питання.
Суддя Індустріального районного суду оголосив перерву для надання стороною обвинувачення доказів на дослідження.

ДОПИТ ОБВИНУВАЧЕНОЇ

В Індустріальному суді триває розгляд справи П., мешканки Лиманщини. Її обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого Ч. 5 ст.111-1 ККУ, а саме, у співпраці з окупаційною владою. 
Як вказано в обвинувальному акті, скерованому до суду 28 лютого 2023 року, П. “добровільно обійняла псевдопосаду в адміністрації мікрорайону Комунальний міста Красний Лиман ДНР".
Під час допиту у судовому засіданні П. зазначила, що не виїхала з окупованого російською федерацією міста через хворобу співмешканця. За її словами, в окупації вона надавала допомогу місцевим жителям, за що, як вважає обвинувачена, її й притягнули до відповідальності.
Відповідаючи на питання прокурора щодо обставини співпраці з окупаційною адміністрацією, П. зазначила:
“Я не скажу, що це була співпраця. Оскільки до окупації я займалася громадською діяльністю, до мене ходили і зверталися люди. Наприкінці липня 2022 року я пішла у так звану громадську приймальню Пушиліна та підняла там питання щодо отримання мешканцями міста гуманітарної допомоги. Там мене попросили працювати по мікрорайону Комунальний. Це було прохання. І це не посада взагалі. З документів я підписувала тільки акт на дрова. Коли треба було отримати “гуманітарку”, я говорила про це вуличним — головам вуличних комітетів, які обираються людьми на вулиці. Це нормальна практика, яку я робила й раніше, з року в рік”.

Також обвинувачена розповіла, що з російськими військовими не спілкувалася, документи візувала як “голова мікрорайону”, за свою роботу грошей не отримувала та збори вуличних не проводила. А на питання прокурора, коли саме вона припинила роботу на посаді, відповіла: “В мене не було посади”.
П. зазначила, що продовжила виконувати свої обов'язки й після того, як виїхала її безпосередня керівниця, голова квартального комітету.
“Після деокупації Лиману в мене була можливість виїхати, бо моя двоюрідна сестра живе під Сєвєродонецьком. Але я продовжувала працювати до 20 грудня, доки мене не заарештували. 1 жовтня прийшли “наші”, 2 жовтня мене забрали й відпустили, а заарештували 9 січня", - сказала П., відповідаючи на питання сторони захисту.
Після завершення допиту суддя заслухав клопотання прокурора про продовження обвинуваченій запобіжного захисту у вигляді тримання під вартою.
Прокурор попросив врахувати ризик переховування П. від суду, оскільки правопорушення за Ч. 5 статті 111-1 ККУ відноситься до тяжких та передбачає покарання від 5 до 10 років.

Захисниця П. з позицією прокурора не погодилася: “Я вважаю, що моїй підзахисній можна змінити запобіжний захист на цілодобовий домашній арешт за місцем мешкання в Лимані, оскільки в неї там проживають син і чоловік, які можуть піклуватися про неї”.
Суддя задовольнив клопотання прокурора. В засіданні оголосили перерву для підготовки до судових дебатів.

Цей репортаж є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net - Fondation Hirondelle.