30 JUN 2024

НА ДНІПРОПЕТРОВЩИНІ ЗА ДОПОМОГУ ВІЙСЬКОВИМ РФ У ВЕДЕННІ БОЙОВИХ ДІЙ ЗАСУДИЛИ ТРАКТОРИСТА

42-річного мешканця села Нововодяне Сватівського району на Луганщині за колабораційну діяльність (Ч. 7 ст.111-1) Павлоградський міськрайонний суд покарав 13 роками ув’язнення. На судових дебатах та оголошенні вироку побували журналісти Zlochyn.dp.ua.

Справу Ч., обвинуваченого у колабораційній діяльності, Павлоградський міськрайонний суд розглядав з серпня 2023 року. 24 червня 2024 року суддя оголосила про початок стадії судових дебатів. Обвинуваченого Ч. під конвоєм доставили до зали засідання. До суду прибув прокурор, а захисник долучився до дебатів по відеозв’язку.
Слово на підтримку державного обвинувачення надали прокурорці, яка повідомила про фактичні обставини кримінального правопорушення. Так, Красноріченську селищну територіальну громада, до якої належало село Нововодяне, з 1 березня 2022 року окупували збройні сили рф. У березні-квітні того ж року у місцевого мешканця, сорокарічного Ч., за версією обвинувачення “виник злочинний умисел на добровільне надання допомоги збройним силам рф у веденні бойових дій проти ЗСУ”.
Згідно обвинувального акту, Ч. на тракторах МТЗ 80 та Т16, що перебували у його користуванні, на регулярних засадах добровільно возив по селу військовослужбовців рф та їхнє майно, в тому числі ящики з боєприпасами, що використовувались для ведення бойових дій, розвантажував їх, а також за місцем свого проживання регулярно добровільно ремонтував транспорт окупантів (зокрема, військову техніку рф типу “БТР” з позначками “Z”та “V”), проводив зварювальні роботи.
“Дії обвинуваченого кваліфіковані як добровільне надання допомоги збройним силам рф та незаконним збройним формуванням, контрольованих ними, у веденні бойових дій проти ЗСУ. Вина Ч. Повністю доведена”, - сказала прокурорка.
Сторона обвинувачення перерахувала докази на підтвердження вини Ч. Серед них: опитування обвинуваченого з використанням поліграфу, висновок експерта про виявлення в мобільному телефоні Ч. фото людей на фоні військової техніки. (Свідки у судовому засіданні впізнали на фото Ч., його дружину, сина, племінника, сусідку та військовослужбовця рф на прізвисько “Бабай” і показали, що ці світлини були зроблені зроблені поряд з помешканням Ч., а зображена на них військова техніка використовувалася військовослужбовцем рф ). Наступний доказ - висновок експерта щодо порівняльного аналізу відеозапису допиту за участю Ч., який, на думку обвинувачення, дозволяє стверджувати про психологічну недостовірність показів, які надав Ч (щодо примусу, погроз та тиску на Ч., внаслідок чого Ч., за його свідченнями, і погодився допомагати ворогу). На думку захисника, що був присутній під час вказаного допиту, питання носили характер навідних і вже включали в себе відповідь. Також експерт вказав, що стан психологічної напруги, у якому перебував Ч. під час допиту, може свідчити про ймовірну неповноту та недостовірність його показів.
Під час дебатів прокурорка зазначила, що в судовому засіданні допитали вісьмох свідків, односельців Ч. Один зі свідків пояснив, що Ч. був трактористом. Під час окупації обвинувачений їздив по селу на тракторах, що належали місцевим фермерам, возив військових та зелені ящики, ремонтував техніку росіян. Він не мав обмежень щодо пересування і міг вільно заходити у приміщення, де перебували військові рф. З обвинуваченим та його сім’єю окупанти спілкувалися спокійно, разом пили каву.
Інша свідкиня в судовому засіданні пояснила, що під час окупації військові рф по-різному ставилися до місцевих мешканців. У когось проводили обшуки і шукали прапори, а з Ч. поводилися як з другом.
Третій свідок доповів у суді, що факти примусу мешканців села до співпраці йому невідомі, окупанти лише примушували перереєстровувати фермерські господарства. Свідок зазначив, що чув негарні висловлювання від Ч. щодо українських військових.
Четверта свідкиня зазначила, що Ч. і його родина добровільно ремонтували техніку, годували військових.
П’ятий свідок показав, що бачив, як Ч. возив військових, допомагав окупантам транспортувати зелені ящики з маркуванням протитанкової міни, а також ремонтував їхні автомобілі.
Наступна свідкиня розповіла суду, що, як говорив їй раніше Ч., до нього звернулися військові рф з проханням заселити їх у будинки. Він залишив у себе кількох військових, а інших розселив у будинки по вулиці.
Сьомий свідок вказав, що Ч. возив зелені ящики з боєприпасами. 
Восьмий свідок розповів, що до співпраці Ч. ніхто не примушував. Обвинувачений возив в кузові якісь речі, накриті брезентом, зелені ящики, перевозив військових, здійснював ремонтні роботи, в тому числі зварювальні. Місцевих мешканців під час тимчасової окупації не випускали з села, тоді як Ч. міг їздити і в поля, і до їдальні, і до агрофірми.
Прокурока зазначила також, що допитаний в суді Ч. своєї провини у скоєнні інкримінованого йому правопорушення не визнав. За словами обвинуваченого, на його подвір’ї військової техніки не було. Ремонтні зварювальні роботи він не проводив, військове майно не перевозив. Лише наприкінці вересня 2022 року Ч., за його словами, під загрозою розправи над ним та його родиною возив трупи росіян. Виїхав з окупації родиною на Київщину він лише у травні 2023 року, бо до цього, за його словами, не міг зв’язатися з перевізником. До виїзду знаходився вдома, займався господарством.
В якості свідка сторони захисту допитали дружину Ч. У судовому засіданні жінка зазначила, що військові рф з ними не жили, чоловік їм не допомагав. Ч. возив зерно на тракторі, працював. На подвір’я до них військові рф приходили двічі. Родина, за свідченнями дружини у суді, одразу не виїхали з окупації, бо всі машини були зайняті.

“Оцінюючи кожний доказ та досліджуючи обставини — це допустимі і достовірні доказі, достатні для доведення вини обвинувачення. Вони повністю підтримують вину Ч. Пом’якшуючі обставини відсутні. Обтяжуючими обставинами є вчинення злочину в умовах воєнного стану, ” - сказала прокурорка під час дебатів.
Сторона обвинувачення попросила призначити Ч. максимальне покарання згідно санкції статті, за якою він обвинувачується, а саме - 15 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на такий самий строк.
Слово взяв обвинувачений Ч.

“Те, що мені інкримінують — допомогу рф — я не визнаю. Тому-що, по-перше, я цього не робив. По-друге, свідки були зацікавлені в тому, щоб мене посадити, тому-що я багато знаю про них і їхні махінації. Всі ці свідки — рідня”, - сказав обвинувачений.
Щодо використання техніки та допомоги військовим рф Ч. сказав наступне:
“Я робив трактористом у двох ФОПах. Коли власник одного з ФОПів виїжджав, він просив, щоб техніка ФОПу знаходилася у працівників у дворі. У зварювальних роботах я росіянам не допомагав, не перевозив жодне їхнє майно, боєприпаси та самих військових. Було якось, що під загрозою мене примусили вивезти “двухсотих” . До мене приїжджали люди, просили вивезти померлу бабусю чи дідуся. Я сім похоронів зробив. На зйомці на моєму телефоні видно, що стоїть “Урал “біля двору без позначок. До нас приїздили електрики відновити світло на такій машині. Я провини не визнаю, тому-що я цього не робив. Слава Україні!”

Слово у судових дебатах надали захиснику. Він пояснив, що вважає обставини, на які посилався прокурор, недоведеними, попросив визнати Ч. невинуватим та виправдати його. 
“Розглядаючи диспозиції статті 111-1, Ч. 7 (“Добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь в незаконних збройних формуваннях чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти ЗСУ”) зазначу, що Ч. є трактористом, він у судових, правоохоронних органах не брав участь, так само як і в бойових діях. У тому селі бойові дії не проводились. Його більше свідки звинувачували в допомозі агресору — його обладнанні та розміщенні, що не є складом даної статті. Російську форму Ч. не одягав, російську техніку не експлуатував. У його власності техніки не було. Він експлуатував не свою техніку , а міг виконувати розпорядження її власників. Ремонтувати автомобілі не міг, так як не є спеціалістом у даній галузі. Крім того, підривною роботою він не займався і доказів такої роботи не представлено. Не встановлено, яку шкоду наніс Ч. обороноздатності країни. А обвинувачення на припущеннях не грунтується”, - заявив захисник. 
Також стороною захисту було зазначено, що свідки, кожен з яких є співвласником фермерського господарства та частково родичами один одному, зацікавлені оговорити Ч., оскільки вважають його винним у розкраданні їхнього майна. Згадав захисник і про пом'якшуючі обставини, які не визнала такими сторона обвинувачення: наявність у Ч. трьох дітей, дружини з інвалідністю третьої групи та племінника з інвалідністю під її опікою, відсутність судимостей та позитивну характеристику з місця проживання. 
Останнє слово обвинуваченого Ч. було наступним:

“Я хочу сказати, що я не визнаю провину, яку мені інкримінують. Я не хочу бути поганою людиною у суспільстві, я хочу, щоб провини, яку мені інкримінують, не було. Я цього не робив”.
Павлоградський міськрайонний суд засудив Ч. до 13 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у військовій сфері та правоохоронних органах, органах державної влади, місцевого самоврядування строком на 15 років з конфіскацією всього належного йому майна. Наразі обвинувачений перебуває під вартою. 

Цей репортаж є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net - Fondation Hirondelle.