16 Jan 2024

СУД ВПЕРШЕ ВИПРАВДАВ ОБВИНУВАЧЕНОГО У КОЛАБОРАЦІОНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНІЙ ЛУГАНЩИНІ

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області мешканця тимчасово окупованої Луганщини, який за версією слідства півтора року працює в окупаційній поліції т. зв. «лнр», визнали невинуватим. Сторона обвинувачення не довела, що обвинувачений має українське громадянство. За даними прес-служби Луганської обласної прокуратури, це перший виправдувальний вирок за статтею ККУ “Колабораційна діяльність”, якою було доповнено Кримінальний кодекс України у березні 2022 року. Подробиці справи – в матеріалі Zlochyn.dp.ua.

Обвинувальний акт відносно П., мешканця смт Троїцьке Сватівського району, що на Луганщині, надійшов до Синельниківського міськрайонного суду в листопаді 2022 року. П. обвинувачувався у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 ККУ: «добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованих територіях».Справа розглядалася у спеціальному судовому провадженні за відсутності обвинуваченого. При цьому судом вживалися заходи для виклику П.: повістки публікувались в газеті «Урядовий кур’єр» та на офіційному сайті суду, але обвинувачений до суду так і не з’явився. 
За матеріалами обвинувального акту, у червні 2022 року П., колишній правоохоронець, добровільно зайняв посаду помічника чергового Ізолятора тимчасового утримання Троїцького районного відділу поліції т. зв «лнр» та склав присягу на вірність народу квазіреспубліки.
У судовому засіданні прокурор підтримав обставини, зазначені в обвинуваченні в повному обсязі. Він наголосив, що протиправність злочинних дій обвинуваченого підтверджують показання двох свідків, допитаних судом, а також письмові докази.
Один із свідків, який раніше працював разом з обвинуваченим у слідчому ізоляторі міста Білокуракине, засвідчив, що жодних прихильностей рф П. при ньому не висловлював. Зі слів свідка,обвинувачений зайняв у Троїцькому відділі таку ж посаду, як і до того в Білокуракиному. 
Другий свідок, який також працював із обвинуваченим в установі в Білокуракиному й виїхав на підконтрольну Україні територію на початку повномасштабного вторгнення, розповів суду, що дізнався із соцмереж, як П. влітку 2022 року почав працювати на агресора в так званій «лнр». Свідок зазначив, що одного разу обвинувачений телефонував йому та під час діалогу обмовився, що планує виїхати за кордон. Яку посаду обвинувачений займає зараз, свідок не знає. Він зауважив, що ніколи б не подумав, що обвинувачений працюватиме на окупантів, «адже він ніколи не висловлювався на підтримку рф». Відповідаючи на питання захисника, свідок зазначив, що не володіє інформацією ані щодо підтвердження, ані щодо спростування добровільності зайняття колишнім колегою посади в окупаційній поліції. 
В процесі судового розгляду суд вивчав в якості письмових доказів відео з соцмереж, на якому зафіксовано момент прийняття присяги правоохоронцями Троїцького, Сватівського та Новоайдарського відділів окупаційної поліції т. зв. «лнр». Під час слідчої дії – огляду відеозапису – обидва свідки впізнали на відео обвинуваченого П. 
Прокурор просив суд визнати П. винним у вчиненні кримінального правопорушення та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років (максимальний термін, ув'язнення, передбачений статтею) без конфіскації майна. 
Захисник, якого обвинуваченому надала держава, у судовому засіданні стверджував,що сторона обвинувачення не зібрала достатньо доказів відносно винуватості його підзахисного. Зокрема, прокурор, на думку захисника, не довів добровільність зайняття П. вказаної посади. Тому, наголосив державний захисник, обвинуваченого слід виправдати.
Суд дійшов наступних висновків. Ч. 7ст. 111-1 ККУ передбачає відповідальність за добровільне зайняття посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованих територіях, виключно громадянином України як суб’єктом злочину. Прокурор же, на думку суду, не підтвердив наявність у П. українського громадянства. Зокрема, в якості належних та допустимих доказів стороною обвинувачення не були подані документи, передбачені ст. 5 ЗУ «Про громадянство України». Це міг бути паспорт громадянина України, закордонний паспорт, тимчасове посвідчення, посвідчення особи на повернення в Україну, службовий паспорт, дипломатичний паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу. Окрім того, суд звернув увагу на наявну в матеріалах справи відповідь Кіровоградського Управління ДМС від липня 2022 року про те, що, за наявними обліками Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами, обвинувачений не був документований ані паспортом громадянина України, ані закордонним паспортом. 
Посилаючись на Ч.1 ст. 373 КПК України, (згідно якої виправдувальний вирок ухвалюється у випадку, якщо не доведено, що особою вчинено кримінальне правопорушення та, відповідно, не доведено, що в діянні є склад кримінального правопорушення), служителі Феміди дійшли висновку, що обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення за Ч. 7 ст. 111-1 ККУ не знайшло свого підтвердження. Таким чином, суд вирішив у силу презумпції невинуватості визнати П. невинуватим та виправдати його. 
Як повідомили журналістам Zlochyn.dp.ua в Луганській обласній прокуратурі, сторона обвинувачення подає апеляційну скаргу на рішення Синельниківського міськрайонного суду. 

Цей репортаж є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net - Fondation Hirondelle.